відправлятися
ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відпра́вляться; док.
1. Вирушати в дорогу; відходити, від’їжджати і т. ін.
І зараз з військом одправляйтесь (Котл., І, 1952, 288);
Літак відправляється о п’ятій дня (Минко, Намасте.., 1957, 4);
— Ще нині відправлюся від свого господаря.., — сказав Іван (Фр., III, 1950, 143).
2. тільки недок. Пас. до відправля́ти 1, 4.
Щодня з Сімферополя в усі кінці Радянського Союзу відправляються сотні посилок з кримськими фруктами (Рад. Укр., 19.XI 1949, 1);
Служба божа, особливо у відпустові дні, відправлялась тут при вишуканій обстановці (Вільде, Сестри.., 1958, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відправлятися — (починати вирушати) рушати, відбувати, (різними способами) відходити, від'їжджати, відпливати. Словник синонімів Полюги
- відправлятися — відправля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відправлятися — -яюся, -яєшся, недок., відправитися, -влюся, -вишся; мн. відправляться; док. 1》 Вирушати в дорогу; відходити, від'їжджати і т. ін. 2》 тільки недок. Пас. до відправляти 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відправлятися — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відпра́вляться; док. 1. Вирушати в дорогу, відходити, від'їжджати і т. ін. куди-небудь. І зараз з військом одправляйтесь (І. Словник української мови у 20 томах
- відправлятися — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ... Словник синонімів української мови