відправляти

ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм., НАГО́НИТИ розм., ВИПИРА́ТИ розм., ВИКУ́РЮВАТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм., ТУ́РИТИ розм., ВИМІТА́ТИ розм., ВІДПРАВЛЯ́ТИ розм., рідше, ВИРЯДЖА́ТИ розм. рідко, ВИТРУ́ЧУВАТИ діал., ВИДВОРЯ́ТИ заст.; ВИШТО́ВХУВАТИ (штовхаючи); ВИПИХА́ТИ розм. (пхаючи); ВИТІСНЯ́ТИ (утисками примушувати залишити місце проживання); ВИЛИВА́ТИ (водою з нори звіра); ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ (про звіра — травлячи). — Док.: ви́гнати, прогна́ти, погна́ти, ви́провадити, спрова́дити, ви́ставити, ви́кинути, нагна́ти, ви́перти, ви́курити, ви́турити, ви́турлити, поту́рити, поту́рлити, ви́мести, відпра́вити, ви́рядити, ви́трутити, ви́дворити, ви́штовхати, ви́штовхнути, ви́пхати, ви́пхнути, ви́тіснити, ви́лити, ви́лляти, ви́травити, ви́кишкати розм. (Храпко:) Хіба я його (сина) жену. Хіба я його виганяю? Хай живе отам на кухні (Панас Мирний); (Меценат:) Тут я господар, і не дозволяю своїх гостей нікому проганяти (Леся Українка); — У залі агітувати невільно! — крикнув він (староста) зі злістю, — бо інакше скажу випровадити! (Н. Кобринська); Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка, інакше вона сама його витурить (Григорій Тютюнник); Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем (Ю. Яновський); Другого дня прогонив Василь кури з грядок (А. Тесленко); У мене нема чим заплатити. Ще викинуть з готелю (М. Коцюбинський); Не приходило йому ніколи на думку нагнати Івана, хоч ненавидів його (Лесь Мартович); Глянула (пані) тими очима, мов випирала ними мене за поріг (С. Васильченко); Гудуть та й гудуть (заробітчани) про своє: і про забастовки, і про землю, і про панів, яких пора вже викурювати з насиджених місць (М. Стельмах); Усе думав (Корній) про те, як би йому відсіля, з хутора, Демка витурити (Б. Грінченко); З окопів і дзотів.. Штиком ворогів вимітала піхота! (І. Нехода); Вона благала усіх родичів навколішках,.. аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка); Він гнівно брязкає по столу кулаком, ладен вирядити сина з хати (К. Гордієнко); Недарма ж жінка та діти витрутили тебе з хати! (М. Коцюбинський); А ключник думає тим часом, як бути йому: видворити п'яниць оцих чи, навпаки, споїти і залишити тут (Д. Міщенко); Пана й осавула хлопці виштовхали на ґанок (В. Кучер); Пані випхала тоді Настю за двері (Марко Вовчок); Вітовт (литовський князь) поставив собі за мету витіснити татар із Причорномор'я (з посібника); Ходив у поле виливати водою ховрахів (Ю. Мокрієв); Всіх вовків, лисиць витравимо (О. Стороженко); Всім бажалось викишкати його (А. Свидницький).

ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. — Док.: відпра́вити, ви́слати, відісла́ти, посла́ти, надісла́ти, присла́ти, пода́ти, нада́ти. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар); Разом із цим листом висилаю.. оповідання "Під мінаретами" (М. Коцюбинський); Юля відіслала документи в медичний інститут (Григорій Тютюнник); Він сотню рублів у рік получа.. Додому ж ніколи нічогісінько не шле (Панас Мирний); Шевченко посилав свої твори за кордон Міцкевичу (М. Рильський); Незабаром.. Мотря надіслала мені в школу листа (С. Васильченко); Вона частенько присилала мені записки, просячи одвідати її (Леся Українка); Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошенко); Переді мною стояв солдат.. — подавав телеграму (С. Хоткевич); Вранці він.. пішов сам на станцію надавати листа (П. Козланюк).

ВІДПРАВЛЯ́ТИ (супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом, розпорядженням), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ. — Док.: відпра́вити, ви́слати, відісла́ти, доста́вити. Її впіймали і тепер уже відправляли подалі, на острів Сахалін (О. Донченко); Біржа запалала, Що молодих хлопців та дівчат В неволю тяжкую фашистськую висилала (дума); Коли траплялася вагітність, дівчину виписували з реєстру й відсилали на хутір (Г. Хоткевич).

ВІДПРАВЛЯ́ТИ церк. (перев. про священика — виконувати релігійний обряд у церкві); СЛУЖИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (перев. із сл. служба, панахида тощо). — Док.: відпра́вити, відслужи́ти. Кожен має право.. безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди (Нова конституція України); Ой полетіть, гайворони, До батечка та скажіте, Щоб службу служили, Та за мою грішну душу Псалтир прочитали (Т. Шевченко); О. Нестор правив утреню дуже помалу (І. Франко).

ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм.; ПІДСИЛА́ТИ (з таємною метою); ВИСТАВЛЯ́ТИ (також на бій чи змагання); КОМАНДИРУВА́ТИ рідко (про офіційне відрядження); ДЕЛЕГУВА́ТИ (від якоїсь групи людей). — Док.: посла́ти, ви́слати, надісла́ти, відряди́ти, відпра́вити, напра́вити, відда́ти, наряди́ти, погна́ти, ки́нути, підісла́ти, ви́ставити, командирува́ти, делегува́ти. Пильно стежив (батько) за Артемовою наукою .. Сам і посилав у школу, і дома роботою не завалював (А. Головко); — А що ж ти, може, думаєш брати її за себе? — Буду сватів слати в неділю (Марко Вовчок); Сторожує тут (на фермі) тітка Гаманка, часто замість себе вона висилає батька, діда Гордія (Ю. Мушкетик); — Іване Володимировичу, але ж це Наркомзем надсилає студентів до вас на практику (О. Довженко); Відрядили мене якось у тилові авіамайстерні (В. Минко); Обшукавши полоненого, ми відправляємо його до штабу дивізії (І. Багмут); — Прямо не знаю, чого вас оцей робітземліс направляє сюди? — здвигає плечима лісник (М. Стельмах); — О! о! А нащо ж ви радите оддати Гафійку в найми? (М. Коцюбинський); А вже щонайгірше було тим жонатим! Хоч розступися земля! І мати і жінка голосять, неначе на смерть наряджають (Леся Українка); Породіллям пани давали тільки три дні вольного часу на одужання, а четвертого дня вже гнали їх на панщину до легшої роботи (І. Нечуй-Левицький); Її гонили день у день на трудову повинність (В. Кучер); Прямо з ешелонів їх кидали в бій (О. Гончар); Тож посила (Еней) зробить умову, Як завтра виставляти рать (І. Котляревський); Навесні 1920 року Григор'єва командирували на Україну обстежити стан авіаційних заводів (з журналу); Їх делегували до коменданта станції вимагати негайної відправки ешелону (Д. Бедзик).