відпроваджувати

ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док.

1. кого. Прощаючись, супроводжувати кого-небудь до якогось місця; проводжати.

За хлопцями йшов гурток жіночий – то матері, що відпроваджували своїх синів (Леся Українка);

Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей);

Я в них обідав і потому одпровадив його (М. Коцюбинський);

– Ну, бувай здоровий, я їду, – промовив встаючи Іван .. – Відпровадь мене до воріт (В. Гжицький).

2. кого. Насильно відводити кого-небудь у певне місце.

Хому .. піймали, руки йому скрутили і відпровадили до волості (Г. Квітка-Основ'яненко);

Цих [в'язнів] провели в двір райміліції – пішки етапом, потім одпровадять у місто – в тюрму (А. Головко);

// рідко. Відводити кого-небудь убік від інших.

Вкінці староста відпровадив присяжного в кут і почав з ним щось шептати (І. Франко);

Обидва радники заквапилися відпровадити його до дверей (із журн.).

3. кого, що, розм. Посилати, відсилати кого-, що-небудь кудись.

От вони [січовики], завдавши чосу татарві, одпровадили чималий загін і проти черкесів (О. Стороженко);

[Федон:] Він статую купив недавно в мене, то я її до нього відпровадив (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. відпроваджувати — відпрова́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відпроваджувати — -ую, -уєш, недок., відпровадити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Прощаючись, супроводжувати кого-небудь до якогось місця; проводжати. 2》 Насильно відводити кого-небудь у певне місце. || рідко. Відводити когось убік від інших з якоюсь метою. 3》 розм. Посилати, відсилати когось або щось куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпроваджувати — див. відправляти  Словник чужослів Павло Штепа
4. відпроваджувати — див. виганяти  Словник синонімів Вусика
5. відпроваджувати — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ...  Словник синонімів української мови
6. відпроваджувати — ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Прощаючись, супроводжувати кого-небудь до якогось місця; проводжати. Потім він відпроваджував Стефанію додому (Мак., Вибр.  Словник української мови в 11 томах