відпрохувати

ВІДПРО́ХУВАТИ, ВІДПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., кого, що, заст.

Випрошувати для когось дозвіл відлучитися куди-небудь.

Їй пригадався і той день, коли Йосипа одпрохали додому погуляти (Панас Мирний);

– Підемо у Київ, побачимо сина, а може, й додому одпросимо (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. відпрохувати — відпро́хувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відпрохувати — і відпрошувати, -ую, -уєш, недок., відпрохати, -аю, -аєш і відпросити, -ошу, -осиш, док., перех., заст. Просьбами домагатися для когось дозволу відлучитися куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпрохувати — ВІДПРО́ХУВАТИ і ВІДПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., заст. Просьбами домагатися для когось дозволу відлучитися куди-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. відпрохувати — Відпрохувати, -хую, -єш сов. в. відпрохати, -хаю, -єш, гл. = відпрошувати, відпросити.  Словник української мови Грінченка