відпуск
ВІ́ДПУСК, у, ч.
1. тільки одн. Дія за знач. відпуска́ти 6, 8.
Лідія Тарасівна якимось чином уже довела їм, що дозволи на відпуск саджанців зручніше буде оформляти не в конторі, а безпосередньо на острові, в саду, бо тепер, весною, мовляв, людям дорога кожна хвилина (О. Гончар);
За допомогою вдосконалених автоматів прискорюється відпуск товарів (з газ.);
Пора, пора, чоловіче, самітником зашиватися на відлюддя, на пасіку, доглядати бджолу та ставити свічку перед Богом за відпуск гріхів (М. Стельмах);
У церкві читали Требник, читали так, немов мертвий лежить тут, на марах, тільки не читали молитви на відпуск гріхів (Ю. Мушкетик).
2. заст. Те саме, що відпу́стка.
Яким випросив одпуск, випросив у батька коней і поїхав з Зосею до Києва (І. Нечуй-Левицький);
Там пробуду днів два і додому, бо дуже скучив за Вами і хочу кінець одпуску провести разом (М. Коцюбинський);
Матрос Шурка Понеділок .. відгулював відпуск (Ю. Смолич).
3. тільки одн., мет. Термічне оброблення сталі для зменшення її крихкості.
Режими відпуску швидкоохолоджених сталей призначають згідно з вимогами щодо рівня потрібних механічних властивостей (з наук. літ.);
Відпуск роблять тоді, коли потрібно зменшити крихкість загартованої сталі й ліквідувати внутрішні напруження (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)