відрадний
ВІДРА́ДНИЙ, а, е.
Який несе відраду, втіху, задоволення, радість.
То жайворонок, лірник одинокий, Зайняв одрадну серцю вишину (П. Куліш);
Думки [Галі] росли – ширились, забігали вперед, малювали одрадні картини (Панас Мирний);
Після напруження, після буйного лету думок, цей спокій здався дівчині таким відрадним і бажаним (О. Довженко);
Відрадне почуття проймало Зінька (К. Гордієнко);
Все життя він жив майбутнім, не маючи нічого відрадного в минулому (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)