відрадно
ВІДРА́ДНО.
Присл. до відра́дний.
Серце її одрадно затріпалося (Панас Мирний);
Відрадно зазначити, що .. автор ніде не падає до “малоросійщини” епігонів Котляревського (М. Зеров);
// у знач. пред.
– Чув, чув, що приїхав! Радісно мені, приємно, відрадно... (В. Винниченко);
Орині відрадно Павла слухати (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)