відрадно
ВІДРА́ДНО. Присл. до відра́дний.
Серце її одрадно затріпалося (Мирний, І, 1954, 66);
// у знач. присудк. сл.
Хо чує, що на душі в нього стає легше, відрадніше (Коцюб., І, 1955, 174);
Орині відрадно Павла слухати (Горд., Чужу ниву.., 1947, 155).
Словник української мови (СУМ-11)