відрадість
ВІДРА́ДІСТЬ, дості, ж., рідко.
Те саме, що відра́да 1.
Лице її ожило, в очах грає одрадість (Панас Мирний);
Поете! Шлях твій повен труду. Не жди відрадості, о – ні... (П. Грабовський);
Одрадість у серці розквітла (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)