Словник української мови в 11 томах

відрадість

ВІДРА́ДІСТЬ, дості, ж., рідко. Те саме, що відра́да.

Лице її ожило, в очах грає одрадість (Мирний, III, 1954, 12);

Поете! Шлях твій повен труду. Не жди відрадості, о — ні… (Граб., І, 1959, 200).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відрадість — відра́дість іменник жіночого роду відрада рідко  Орфографічний словник української мови
  2. відрадість — -дості, ж., рідко. Те саме, що відрада.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрадість — ВІДРА́ДІСТЬ, дості, ж., рідко. Те саме, що відра́да 1. Лице її ожило, в очах грає одрадість (Панас Мирний); Поете! Шлях твій повен труду. Не жди відрадості, о – ні... (П. Грабовський); Одрадість у серці розквітла (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
  4. відрадість — РА́ДІСТЬ (почуття задоволення, приємність), РА́ДОЩІ мн., РАДІ́ННЯ розм.; УТІ́ХА (ВТІ́ХА), ОТУ́ХА діал. (те, що втішає); ВІДРА́ДА, РОЗРА́ДА розм., ВІДРА́ДОЩІ мн. діал., ВІДРА́ДІСТЬ (ВІДРА́ДНІСТЬ) розм.  Словник синонімів української мови
  5. відрадість — Відрадість, -дости ж. Отрада, утѣшеніе. АД. і: 91. Ой молодосте, відрадосте! н. п. Шукав одрадости між козаками. К. ЦН. 175. см. відрада, відрадність.  Словник української мови Грінченка