відраювати
ВІДРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без прям. дод., також з інфін., розм.
Те саме, що відра́джувати.
І мати, й сусідки відраюють: з ким ти зв'язалась? Хуліган, розбишака, а ти перша в училищі, лікарем будеш... (О. Гончар);
Його [Агапіта] відраювали від наміру просити в імператора врятованого “білого болгарина” (П. Загребельний);
Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили (Сл. Гр.);
Ніна Олександрівна хотіла була на малюнку посадити ще на кам'яних сходах до мечеті старого муллу в зеленій чалмі, .. та Олександр Іванович одраяв (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)