відрив
ВІДРИ́В, у, ч.
Дія і стан за знач. відрива́ти¹ 1, 5 і відрива́тися¹ 1, 5.
– Від вашої теорії про доповнення життя мистецтвом один лише крок до відриву життя від мистецтва, – сказав Городовський (В. Підмогильний);
Мінімальна (критична) швидкість вітру на висоті 10–15 см, яка необхідна для відриву і переміщення часток ґрунту, залежить від багатьох чинників (з наук. літ.);
З викидів і відривів від Сонця великих мас протуберанців утворилися планети, в тому числі й Земля (з наук.-попул. літ.);
Манька [корова] помітила, що чим менша й ледачiша була корiвчина, тим бiльше мукала вона проти Маньки казна-що, так що голова колгоспу i заввiддiлом тваринницьких ферм навiть почали було вiрити коров'ячим наклепам i коситься на Маньку за гордiсть i одрив од мас (О. Довженко);
Не заскніли думи співця в найтяжчі часи відриву від рідного краю й народу (І. Пільгук);
З'ясовуючи специфіку мовлення і мови, О. М. Леонтьєв у той же час підкреслює їх єдність і неможливість відриву одного від другого (з наук. літ.).
(1) Без відри́ву від виробни́цтва – не залишаючи роботи, продовжуючи працювати.
Відповідно до закону підприємство надає пільги своїм працівникам, які навчаються без відриву від виробництва (з мови документів);
(2) З відри́вом від виробни́цтва – залишивши роботу.
– Мою заяву прийнято. – Яку заяву? – поцікавився й Думбадзе. – Щоб мене відпустили з комсомольської роботи назад на виробництво чи вчитися до вузу. Я ж уже два роки сиджу в райкомі з відривом від виробництва. Доволі! (Ю. Смолич);
Зараховані в аспірантуру з відривом від виробництва одержують державну стипендію (з мови документів).
◇ (3) У відри́ві від кого – чого – без будь-якого зв'язку з ким-, чим-небудь.
Гарнізон наш розтав, зв'язку не було, діяли в повному відриві від своїх (Ю. Яновський);
Справжнє розуміння проблематики і методів середньовічного і сучасного національного арабського мовознавства, що наслідує класичну традицію, у відриві від подібної глибинної культурологічної перспективи є неможливим (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)