відрив

відри́в

-у, ч.

Дія і стан за знач. відривати I 1), 5) і відриватися I 1), 5).

Без відриву від виробництва — не залишаючи роботи, продовжуючи працювати.

Значення в інших словниках

1. відрив — відри́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відрив — ВІДРИ́В, у, ч. Дія і стан за знач. відрива́ти¹ 1, 5 і відрива́тися¹ 1, 5. – Від вашої теорії про доповнення життя мистецтвом один лише крок до відриву життя від мистецтва, – сказав Городовський (В.  Словник української мови у 20 томах
3. відрив — ВІДРИ́В, у, ч. Дія і стан за знач. відрива́ти¹ 1, 5 і відрива́тися¹ 1, 5. З’ясовуючи специфіку мовлення і мови, він [А. Н. Леонтьєв] у той же час підкреслює їх єдність і неможливість відриву одного від [другого] (Рад. психол. наука..  Словник української мови в 11 томах