відрив

ВІДРИ́В, у, ч. Дія і стан за знач. відрива́ти¹ 1, 5 і відрива́тися¹ 1, 5.

З’ясовуючи специфіку мовлення і мови, він [А. Н. Леонтьєв] у той же час підкреслює їх єдність і неможливість відриву одного від [другого] (Рад. психол. наука.., 1958, 232);

Вся історія марксизму-ленінізму вчить, що небезпечними ворогами революційної теорії є всякого роду догматизм, талмудизм, відрив теорії від життя (Рад. Укр., 11.XII, 1956, 1).

Без відри́ву від виробни́цтва — не залишаючи роботи, продовжуючи працювати.

Значного поширення набуває заочна та вечірня освіта, яка дає можливість трудящим дістати вищу освіту без відриву від виробництва (Наука.., 11, 1958, 1);

У відри́ві від кого, чого — не підтримуючи зв’язку з ким-, чим-небудь; відокремлено.

Гарнізон наш розтав, зв’язку не було, діяли в повному відриві від своїх (Ю. Янов., II, 1954, 137);

Радянську літературу не можна ні на хвилину мислити у відриві від народу і народної творчості (Рильський, III, 1956, 68).

Значення в інших словниках

1. відрив — відри́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відрив — -у, ч. Дія і стан за знач. відривати I 1), 5) і відриватися I 1), 5). Без відриву від виробництва — не залишаючи роботи, продовжуючи працювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відрив — ВІДРИ́В, у, ч. Дія і стан за знач. відрива́ти¹ 1, 5 і відрива́тися¹ 1, 5. – Від вашої теорії про доповнення життя мистецтвом один лише крок до відриву життя від мистецтва, – сказав Городовський (В.  Словник української мови у 20 томах