відринутий

ВІДРИ́НУТИЙ, а, е, заст.

Дієпр. пас. до відри́нути 2.

А я, мов проклятий Той Іуда, одринутий І людьми, і Богом, Тиняюся, ховаюся (Т. Шевченко);

У місті завжди існував соціальний прошарок, відринутий суспільством (із журн.);

* У порівн. Другі бігали, ґвалтували, а він, як одринутий, сидів мовчки (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. відринутий — відри́нутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відринутий — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до відринути 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відринутий — ВІДРИ́НУТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до відри́нути 2. А я, мов проклятий Той Іуда, одринутий І людьми і богом, Тиняюся, ховаюся (Шевч., II, 1953, 252); *У порівн. Другі бігали, гвалтували, а він як одринутий сидів мовчки (Мирний, IV, 1955, 112).  Словник української мови в 11 томах