відринутий

відри́нутий

-а, -е, заст.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відринути 2).

Значення в інших словниках

1. відринутий — відри́нутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відринутий — ВІДРИ́НУТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до відри́нути 2. А я, мов проклятий Той Іуда, одринутий І людьми, і Богом, Тиняюся, ховаюся (Т. Шевченко); У місті завжди існував соціальний прошарок, відринутий суспільством (із журн.); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. відринутий — ВІДРИ́НУТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до відри́нути 2. А я, мов проклятий Той Іуда, одринутий І людьми і богом, Тиняюся, ховаюся (Шевч., II, 1953, 252); *У порівн. Другі бігали, гвалтували, а він як одринутий сидів мовчки (Мирний, IV, 1955, 112).  Словник української мови в 11 томах