відруб

ВІДРУ́Б, у, ч.

1. тільки одн., рідко. Те саме, що відру́бування.

Відруб гілок завершили аж надвечір (з гіз.).

2. Місце поперечного перерубу дерева.

Живиця все чіткіше проступала на відрубі сосни (із журн.).

3. іст. У 1906–1916 рр. у Російській імперії – ділянка громадських земель, яку виділяли селянинові в особисту власність, коли він виходив із громади.

9 листопада 1906 р. П. Столипін видав указ, який дозволяв виділення селян із громад на хутори чи відруби (з наук. літ.);

Біля женців зупинився [хазяїн] і нагадав, щоб завтра не барилися ж. Бо чуть світ до ячменю поїдуть .. А тоді на одруби до ярої (А. Головко);

Відруби, на яких сіяли хліб, були наділені за кілька кілометрів від села (М. Малиновська).

◇ Дава́ти / да́ти (відда́ти) го́лову (рідше ру́ку) [відруба́ти (на відру́б, на ві́дсі́к і т. ін.)] див. дава́ти;

(1) З відру́бу – не роздумуючи, не вагаючись; відразу, рішуче.

– Я більше не можу. Не можу! Ти розумієш? Треба ж колись зважитись. Треба починати. То краще отако, з одрубу. Та й це буде легше (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. відруб — відру́б 1 іменник чоловічого роду відрубування відру́б 2 іменник чоловічого роду переріз дерева; ділянка землі  Орфографічний словник української мови
2. відруб — Відріз, мед. резекція.  Словник синонімів Караванського
3. відруб — -у, ч. 1》 тільки одн., рідко. Те саме, що відрубування. 2》 Місце поперечного перерубу дерева. 3》 У дореволюційній Росії 1906-1916 рр. – ділянка з громадських земель, яку виділяли селянинові в особисту власність, коли він виходив з громади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відруб — У, ч. Стан непритомності.  Словник сучасного українського сленгу
5. відруб — дава́ти / да́ти го́лову (рідше ру́ку) (на ві́друб (на ві́дсік і т. ін.)) кому і без додатка. З повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; переконливо стверджувати щось. — За Сева я даю голову.  Фразеологічний словник української мови
6. відруб — ВІДРУ́Б, у, ч. 1. тільки одн., рідко. Те саме, що відру́бування. ◊ Дава́ти на відру́б го́лову (ру́ку) — те саме, що Го́лову (ру́ку) дава́ти на відрі́з ( див. відрі́з). — Так от що я тобі скажу: дурниця все це, непорозуміння якесь.  Словник української мови в 11 томах