відруб
відру́б
-у, ч.
1》 тільки одн., рідко. Те саме, що відрубування.
2》 Місце поперечного перерубу дерева.
3》 У дореволюційній Росії 1906-1916 рр. – ділянка з громадських земель, яку виділяли селянинові в особисту власність, коли він виходив з громади.
Великий тлумачний словник сучасної української мови