відряджати
ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., кого, що.
1. Посилати кого-небудь кудись із якимсь дорученням.
Хлопці залишилися біля намета поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (О. Донченко);
Другого дня Максим Іванович одрядив до Чортової долини п'ятнадцятеро учнів старших класів (О. Бердник);
// Офіційно посилати кого-небудь кудись для виконання службового доручення.
То було його хобі – завжди знімати на плівку міста, країни й континенти, куди відряджала фірма рекламувати, а коли треба – нав'язувати незговірливим клієнтам свою продукцію (А. Михайленко);
На його настійливе прохання відрядили Захара на літню практику на Україну, до Уманського лісництва (Іван Ле);
Відрядили мене якось у тилові авіамайстерні (В. Минко).
2. рідко. Надсилати комусь кого-, що-небудь.
Латин по царському звичаю Енею дари одрядив (І. Котляревський).
3. розм. Відсилати, відправляти когось звідкись проти волі.
Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали (Сл. Гр.);
Майор гнівно попередив, що відрядить його з батальйону (Іван Ле);
Недовго була тут Аза на своїй весняній практиці, відкликали її дочасно .. Відрядили її назад, давши зовсім невигідну характеристику (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)