відряджати —
відряджа́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
відряджати —
-аю, -аєш, недок., відрядити, -яджу, -ядиш, док., перех. 1》 Посилати кого-небудь кудись з якимсь дорученням. || Офіційно посилати кого-небудь до іншого міста, району, країни тощо для виконання службового чи іншого доручення. 2》 рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відряджати —
див. відправляти
Словник чужослів Павло Штепа
відряджати —
ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., кого, що. 1. Посилати кого-небудь кудись із якимсь дорученням. Хлопці залишилися біля намета поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (О.
Словник української мови у 20 томах
відряджати —
ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
відряджати —
ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., перех. 1. Посилати кого-небудь кудись з якимсь дорученням. Хлопці залишилися біля намету поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (Донч.
Словник української мови в 11 томах