Значення в інших словниках
-
відрух —
відрух: рефлексъ, невольное движеніе [ІФ,1890]
Словник з творів Івана Франка
-
відрух —
ві́друх іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
відрух —
-у, ч., рідко. 1》 Те саме, що рефлекс. 2》 Те саме, що рух (перев. від себе) (про руку, ногу і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відрух —
ВІ́ДРУХ, у, ч. 1. Те саме, що рефле́кс 1. В нім усе заклекотало, і першим відрухом було кинутися й розтерзати цього присадкуватого мерзотника, як кошеня (І.
Словник української мови у 20 томах
-
відрух —
РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М.
Словник синонімів української мови
-
відрух —
ВІ́ДРУХ, у, ч., рідко. 1. Те саме, що рефле́кс. Ота пімста над нещасною рибою була якимсь несвідомим відрухом його глибоко потрясеного організму (Фр.
Словник української мови в 11 томах