відрух
РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Коцюбинський); Мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Б. Грінченко); Похапцем (дівчина) оправила сукню, товсту косу звичним жестом закинула через плече (І. Ле); Його рушення, його хода — все було поважне (І. Нечуй-Левицький); — Я готов був кинутися (в прірву), коли б один відрух Вашої руки не був зупинив мене впору (І. Франко).
Словник синонімів української мови