1. Словник синонімів української мови

відрух

РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Коцюбинський); Мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Б. Грінченко); Похапцем (дівчина) оправила сукню, товсту косу звичним жестом закинула через плече (І. Ле); Його рушення, його хода — все було поважне (І. Нечуй-Левицький); — Я готов був кинутися (в прірву), коли б один відрух Вашої руки не був зупинив мене впору (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрух — відрух: рефлексъ, невольное движеніе [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. відрух — ві́друх іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. відрух — див. РУХ; МЕД. рефлекс. Словник синонімів Караванського
  4. відрух — -у, ч., рідко. 1》 Те саме, що рефлекс. 2》 Те саме, що рух (перев. від себе) (про руку, ногу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відрух — ВІ́ДРУХ, у, ч. 1. Те саме, що рефле́кс 1. В нім усе заклекотало, і першим відрухом було кинутися й розтерзати цього присадкуватого мерзотника, як кошеня (І. Словник української мови у 20 томах
  6. відрух — ВІ́ДРУХ, у, ч., рідко. 1. Те саме, що рефле́кс. Ота пімста над нещасною рибою була якимсь несвідомим відрухом його глибоко потрясеного організму (Фр. Словник української мови в 11 томах