відрух

відрух: рефлексъ, невольное движеніе [ІФ,1890]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрух — ві́друх іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відрух — ВІ́ДРУХ, у, ч. 1. Те саме, що рефле́кс 1. В нім усе заклекотало, і першим відрухом було кинутися й розтерзати цього присадкуватого мерзотника, як кошеня (І. Словник української мови у 20 томах
  3. відрух — -у, ч., рідко. 1》 Те саме, що рефлекс. 2》 Те саме, що рух (перев. від себе) (про руку, ногу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відрух — див. РУХ; МЕД. рефлекс. Словник синонімів Караванського
  5. відрух — ВІ́ДРУХ, у, ч., рідко. 1. Те саме, що рефле́кс. Ота пімста над нещасною рибою була якимсь несвідомим відрухом його глибоко потрясеного організму (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. відрух — РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Словник синонімів української мови