1. Словник української мови в 11 томах

відрух

ВІ́ДРУХ, у, ч., рідко.

1. Те саме, що рефле́кс.

Ота пімста над нещасною рибою була якимсь несвідомим відрухом його глибоко потрясеного організму (Фр., III, 1950, 14);

Мені вже починає подобатися цей відрух огиди в Казимира, що і є найкращим доказом його моральної чистоти (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 16).

2. Те саме, що рух (перев. від себе) (про руку, ногу і т. ін.).

Останнім відрухом відірвав руки від грудей (Фр., II, 1950, 355);

Хвала тобі [дівчинко] за все.. За відрухи легкі, як лебедине пір’я (Рильський, Поеми, 1957, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрух — відрух: рефлексъ, невольное движеніе [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. відрух — ві́друх іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. відрух — див. РУХ; МЕД. рефлекс. Словник синонімів Караванського
  4. відрух — -у, ч., рідко. 1》 Те саме, що рефлекс. 2》 Те саме, що рух (перев. від себе) (про руку, ногу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відрух — ВІ́ДРУХ, у, ч. 1. Те саме, що рефле́кс 1. В нім усе заклекотало, і першим відрухом було кинутися й розтерзати цього присадкуватого мерзотника, як кошеня (І. Словник української мови у 20 томах
  6. відрух — РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Словник синонімів української мови