відряджати

ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм.; ПІДСИЛА́ТИ (з таємною метою); ВИСТАВЛЯ́ТИ (також на бій чи змагання); КОМАНДИРУВА́ТИ рідко (про офіційне відрядження); ДЕЛЕГУВА́ТИ (від якоїсь групи людей). — Док.: посла́ти, ви́слати, надісла́ти, відряди́ти, відпра́вити, напра́вити, відда́ти, наряди́ти, погна́ти, ки́нути, підісла́ти, ви́ставити, командирува́ти, делегува́ти. Пильно стежив (батько) за Артемовою наукою .. Сам і посилав у школу, і дома роботою не завалював (А. Головко); — А що ж ти, може, думаєш брати її за себе? — Буду сватів слати в неділю (Марко Вовчок); Сторожує тут (на фермі) тітка Гаманка, часто замість себе вона висилає батька, діда Гордія (Ю. Мушкетик); — Іване Володимировичу, але ж це Наркомзем надсилає студентів до вас на практику (О. Довженко); Відрядили мене якось у тилові авіамайстерні (В. Минко); Обшукавши полоненого, ми відправляємо його до штабу дивізії (І. Багмут); — Прямо не знаю, чого вас оцей робітземліс направляє сюди? — здвигає плечима лісник (М. Стельмах); — О! о! А нащо ж ви радите оддати Гафійку в найми? (М. Коцюбинський); А вже щонайгірше було тим жонатим! Хоч розступися земля! І мати і жінка голосять, неначе на смерть наряджають (Леся Українка); Породіллям пани давали тільки три дні вольного часу на одужання, а четвертого дня вже гнали їх на панщину до легшої роботи (І. Нечуй-Левицький); Її гонили день у день на трудову повинність (В. Кучер); Прямо з ешелонів їх кидали в бій (О. Гончар); Тож посила (Еней) зробить умову, Як завтра виставляти рать (І. Котляревський); Навесні 1920 року Григор'єва командирували на Україну обстежити стан авіаційних заводів (з журналу); Їх делегували до коменданта станції вимагати негайної відправки ешелону (Д. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відряджати — відряджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відряджати — Висилати, від-, делегувати, зап. командирувати, п! ВІДПРАВЛЯТИ. Словник синонімів Караванського
  3. відряджати — -аю, -аєш, недок., відрядити, -яджу, -ядиш, док., перех. 1》 Посилати кого-небудь кудись з якимсь дорученням. || Офіційно посилати кого-небудь до іншого міста, району, країни тощо для виконання службового чи іншого доручення. 2》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відряджати — див. відправляти Словник чужослів Павло Штепа
  5. відряджати — ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., кого, що. 1. Посилати кого-небудь кудись із якимсь дорученням. Хлопці залишилися біля намета поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (О. Словник української мови у 20 томах
  6. відряджати — Відряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; відряди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відряджати — ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., перех. 1. Посилати кого-небудь кудись з якимсь дорученням. Хлопці залишилися біля намету поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (Донч. Словник української мови в 11 томах