відряджати

ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., кого, що.

1. Посилати кого-небудь кудись із якимсь дорученням.

Хлопці залишилися біля намета поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (О. Донченко);

Другого дня Максим Іванович одрядив до Чортової долини п'ятнадцятеро учнів старших класів (О. Бердник);

// Офіційно посилати кого-небудь кудись для виконання службового доручення.

То було його хобі – завжди знімати на плівку міста, країни й континенти, куди відряджала фірма рекламувати, а коли треба – нав'язувати незговірливим клієнтам свою продукцію (А. Михайленко);

На його настійливе прохання відрядили Захара на літню практику на Україну, до Уманського лісництва (Іван Ле);

Відрядили мене якось у тилові авіамайстерні (В. Минко).

2. рідко. Надсилати комусь кого-, що-небудь.

Латин по царському звичаю Енею дари одрядив (І. Котляревський).

3. розм. Відсилати, відправляти когось звідкись проти волі.

Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали (Сл. Гр.);

Майор гнівно попередив, що відрядить його з батальйону (Іван Ле);

Недовго була тут Аза на своїй весняній практиці, відкликали її дочасно .. Відрядили її назад, давши зовсім невигідну характеристику (О. Гончар).