відряджати

див. відправляти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відряджати — відряджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відряджати — ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., перех. 1. Посилати кого-небудь кудись з якимсь дорученням. Хлопці залишилися біля намету поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (Донч. Словник української мови в 11 томах
  3. відряджати — -аю, -аєш, недок., відрядити, -яджу, -ядиш, док., перех. 1》 Посилати кого-небудь кудись з якимсь дорученням. || Офіційно посилати кого-небудь до іншого міста, району, країни тощо для виконання службового чи іншого доручення. 2》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відряджати — Відряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; відряди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відряджати — ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. відряджати — Висилати, від-, делегувати, зап. командирувати, п! ВІДПРАВЛЯТИ. Словник синонімів Караванського
  7. відряджати — ВІДРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док., кого, що. 1. Посилати кого-небудь кудись із якимсь дорученням. Хлопці залишилися біля намета поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (О. Словник української мови у 20 томах