відрух

ВІ́ДРУХ, у, ч.

1. Те саме, що рефле́кс 1.

В нім усе заклекотало, і першим відрухом було кинутися й розтерзати цього присадкуватого мерзотника, як кошеня (І. Багряний);

Мені вже починає подобатися цей відрух огиди в Казимира, що і є найкращим доказом його моральної чистоти (Ірина Вільде);

Вона глянула на нього зшалілими очима, перший одрух уже минув, могла принаймні втриматися, щоб не впасти на груди чоловікові (П. Загребельний).

2. Те саме, що рух 5.

Останнім відрухом відірвав руки від грудей (І. Франко);

Хвала тобі [дівчинко] за все .. За відрухи легкі, як лебедине пір'я (М. Рильський);

Заболотний, присівши навпочіпки над незнайомцем, торкнувся рукою його плеча. Ніякого відруху. Жодних ознак життя (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відрух — відрух: рефлексъ, невольное движеніе [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. відрух — ві́друх іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. відрух — див. РУХ; МЕД. рефлекс.  Словник синонімів Караванського
4. відрух — -у, ч., рідко. 1》 Те саме, що рефлекс. 2》 Те саме, що рух (перев. від себе) (про руку, ногу і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відрух — РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М.  Словник синонімів української мови
6. відрух — ВІ́ДРУХ, у, ч., рідко. 1. Те саме, що рефле́кс. Ота пімста над нещасною рибою була якимсь несвідомим відрухом його глибоко потрясеного організму (Фр.  Словник української мови в 11 томах