відрізний
ВІДРІЗНИ́Й, а́, е́.
1. Який відрізується, відділяється від чого-небудь.
Поширеним типом цінних паперів є облігація – боргове зобов'язання підприємства (фірми), банку чи держави, за яким кредитори отримують дохід, що виплачується у формі виграшів або шляхом оплати відрізного купона (з наук.-попул. літ.);
Щоб стати членом читацького журі, треба прочитати конкурсну роботу, опубліковану на сторінках газети, заповнити відрізний талон і надіслати його до редакції поштою або факсом (з газ.).
2. техн. Признач. для відрізування, розрізування чого-небудь.
Підвищення працездатності ланцюгових відрізних пил було досягнуто за рахунок використання в конструкції нерівномірного кроку зубів (з наук.-техн. літ.);
Відрізні різці мають відтягнуту головку; ними відрізують деталь і виточують канавки (з навч. літ.).
3. Викроєний окремо (про деталі якого-небудь одягу).
Під час розкопок біля с. Городище Хмельницької області була знайдена коротка, лише до колін, шовкова чоловіча сорочка з квадратним вирізом горловини, довгими рукавами та відрізним, ледь призбираним по лінії талії подолом (з наук. літ.);
Усі каптани, відомі за кам'яними зображеннями, приталені і мають відрізну спинку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)