відсалютувати
ВІДСАЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Док. до салютува́ти; просалютувати.
Він [командир] вискочив із вагона й мовчки одсалютував у повітря одним пострілом (Ю. Яновський);
Фортеця відсалютувала залпом усіх своїх гармат (В. Малик).
2. розм. Привітати когось певним жестом, знаком.
Дівчинка одним стрибком опинилась в першій лаві дітей, усміхнулась їм як давнім друзям і одсалютувала, як годиться (О. Іваненко);
Дівчина .. обернулася до бійців, енергійно піднявши догори стиснутий кулачок. – Смерть фашизмові – свобода народам! – різко, схвильовано відсалютувала вона (О. Гончар);
По парадному трапові Кара-Мустафа піднявся на палубу. Корабельний ага відсалютував йому шаблею (В. Малик).
3. Закінчити, перестати салютувати.
Увечері місто відспівало, відтанцювало, відсалютувало – і свято закінчилося (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)