відсвіжений

ВІДСВІ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до відсвіжи́ти.

Бійці, відсвіжені купанням і відпочинком, тепер ішли значно веселіше (В. Собко);

// відсві́жено, безос. пред.

Мотря розглядала образи по стінах, портрети невидимих їй людей. Вони теж ніби прибралися на свята, очищено їх із пилу і відсвіжено рами (Б. Лепкий).

2. у знач. прикм. Який відсвіжився.

Буря минула, не наробивши великої шкоди, тільки все, відсвіжене по довгій спеці, зеленілося (І. Франко);

Як вертались, відсвіжені й веселі, то табору й пізнати було (Б. Лепкий);

Вже одлетіла гроза, і сполоскані зорі ясно розсипаються на змитому, відсвіженому тлі, сходить місяць, але пароплав усе ще стоїть (Б. Антоненко-Давидович);

Посадник, відсвіжений, у новому вбранні, усміхнений і урочистий, підвів до брами княжого двору так само урочистих Жировита, Тверяту й ще кільканадцятеро воїнів (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. відсвіжений — відсві́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відсвіжений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відсвіжити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відсвіжений — відсвіжений 1. відновлений (ст): Одної такої весни поцілила стріла Амура студентське серце мого неоціненного пана інструктора. Не був це, правда, якийсь новий роман, а ще минулорічний, тепер тільки відсвіжений (Керницький) 2. який став ефектніший за допромогою деталей та аксесуарів (про одяг)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. відсвіжений — ВІДСВІ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсвіжи́ти. Буря минула, не наробивши великої шкоди, тільки все, відсвіжене по довгій спеці, зеленілося (Фр.  Словник української мови в 11 томах