відсвіжений
ВІДСВІ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до відсвіжи́ти.
Бійці, відсвіжені купанням і відпочинком, тепер ішли значно веселіше (В. Собко);
// відсві́жено, безос. пред.
Мотря розглядала образи по стінах, портрети невидимих їй людей. Вони теж ніби прибралися на свята, очищено їх із пилу і відсвіжено рами (Б. Лепкий).
2. у знач. прикм. Який відсвіжився.
Буря минула, не наробивши великої шкоди, тільки все, відсвіжене по довгій спеці, зеленілося (І. Франко);
Як вертались, відсвіжені й веселі, то табору й пізнати було (Б. Лепкий);
Вже одлетіла гроза, і сполоскані зорі ясно розсипаються на змитому, відсвіженому тлі, сходить місяць, але пароплав усе ще стоїть (Б. Антоненко-Давидович);
Посадник, відсвіжений, у новому вбранні, усміхнений і урочистий, підвів до брами княжого двору так само урочистих Жировита, Тверяту й ще кільканадцятеро воїнів (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- відсвіжений — відсві́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відсвіжений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відсвіжити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсвіжений — відсвіжений 1. відновлений (ст): Одної такої весни поцілила стріла Амура студентське серце мого неоціненного пана інструктора. Не був це, правда, якийсь новий роман, а ще минулорічний, тепер тільки відсвіжений (Керницький) 2. який став ефектніший за допромогою деталей та аксесуарів (про одяг) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- відсвіжений — ВІДСВІ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсвіжи́ти. Буря минула, не наробивши великої шкоди, тільки все, відсвіжене по довгій спеці, зеленілося (Фр. Словник української мови в 11 томах