відсвіження

ВІДСВІ́ЖЕННЯ, я, с.

Дія за знач. відсвіжи́ти і відсвіжи́тися.

– Ти поралася нині до полудня зі мною в господарці, потребуєш тепер відсвіження (О. Кобилянська);

Для відсвіження гості натирали собі нардом і вербеною скроні, чоло і руки (Н. Королева);

Прагнення поета до свіжого непритертого епітета переростає в тенденцію, властиву творчо-поетичній манері М. Рильського, – як один із прийомів оновлення, відсвіження мовно-художніх засобів і боротьби з мовним штампом (з наук. літ.).