відсвіжувати

ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ую, уєш, рідко ВІДСВІЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДСВІЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док.

1. кого, що. Робити свіжим, чистим, прохолодним (повітря).

Ані вітрець не подув, щоби відсвіжити повітря (І. Франко);

// Охолоджувати, освіжати кого-, що-небудь.

Морозяне повітря відсвіжує легені (Ю. Яновський);

У хаті жарко. Не відсвіжує навіть вітер, хоч і б'є він у вікно (З. Тулуб);

// Животворно діяти на рослинність, природу (про вологу, сонце і т. ін.).

Дощ змив придорожню куряву, відсвіжив листя, і воно навіть посвітлішало (М. Малиновська).

2. кого, що. Надавати сил, бадьорості.

Лісовий холод, що звичайно так відсвіжує, тепер пригнітав мої груди (І. Франко);

Щоденні прогулянки в полі відсвіжили його, зробили бадьорим (Я. Качура);

Коли поснідав Катранник, враз і настрій змінився; пожива кріплющими [зміцнювальними] течіями пройшла в різні напрями через єство – зміцнила, відсвіживши, ніби добрий сон (В. Барка);

// перен. Обновляти когось духовно.

– Там, у Боснії, чоловік стілько нанудився, намучився, натерпівся, що бажав би хоч троха відсвіжити свою душу в товариськім крузі (І. Франко).

3. що. Те саме, що поно́влювати 1.

Баба Грициха часто її [плахту] прала, та ще й таборовим ядучим милом, від якого аж шкіра облазила, а всі кольорові речі доводилося наново відсвіжувати, купуючи в лисого Івана барвників (Е. Андієвська);

– А ти подивилась би завчасу на свою рожеву сукню, Леночко, може, треба дещо відсвіжити (О. Кобилянська).

4. що, перен. Оновлювати, збагачувати, робити різноманітнішим.

Куліш відсвіжує використаний уже в Шевченковім “Івані Гусі” образ воскресіння народу з розкиданих сухих кісток (М. Зеров);

Відновлення внутрішньої форми слова (словесних зв'язків, образних перегуків, асоціативного співвідношення значень) відсвіжує його сприйняття, робить його виразним і семантично містким (з наук. літ.).

5. що, перен. Згадувати, відтворювати в пам'яті.

Я .. відсвіжую твій образ, що в душі моїй поблід (І. Франко);

Виборов відсвіжує у своїй пам'яті послідовно ту сумну подію (В. Гжицький);

Починалися іспити, і він ще раз, востаннє хотів проглянути книжки, відсвіжити в пам'яті призабуті дати і події (Г. Коцюба).

Значення в інших словниках

1. відсвіжувати — відсві́жувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відсвіжувати — -ую, -уєш і рідко відсвіжати, -аю, -аєш, недок., відсвіжити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Робити свіжим, чистим, прохолодним (повітря). || Охолоджувати, освіжати кого-, що-небудь. || Животворно діяти на рослинність, природу (про вологу і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відсвіжувати — відсвіжувати 1. відновлювати (перев. свіжість хлібо-булочних виробів)(ср, ст): Бабця, як черствів хліб, завивала в мокру шмату, давала до гор'ячої братрури і так відсвіжувала (Авторка)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. відсвіжувати — ОЖИВЛЯ́ТИ (відтворювати знову в пам'яті — про минуле, забуте, мрії, чий-небудь образ і т. ін.), ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ВІДРО́ДЖУВАТИ, ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ВОСКРЕША́ТИ уроч. — Док.  Словник синонімів української мови
5. відсвіжувати — ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ує, уєш і рідко ВІДСВІЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДСВІЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех. 1. Робити свіжим, чистим, прохолодним (повітря). Ані вітрець не подув, щоби відсвіжити повітря (Фр.  Словник української мови в 11 томах