відси
ВІ́ДСИ, присл., розм.
Те саме, що зві́дси.
Се ж я в темнім борі заблудила: Відси пропасть [провалля], а відти безодня (І. Франко);
– Я маю в селі Красиловці [Красилівці] – три милі відси, тільки три милі – молоденьку небогу (Леся Українка);
Я обіцяв йому вирватись відси за годину-дві, щоб ще про дещо розмовитись з ним (О. Кобилянська);
Я, пробачте за вольтер'янство, я... романтик! Саме відси й іде розхристаність і зворушливе шукання самого себе до ста двадцятьох років (я думаю прожити сто п'ятдесят) (М. Хвильовий);
Як я жив літо і через що не поїхав нікуди відси – краще не казатиму (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)