відсердитися
ВІДСЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.
Перестати сердитися.
Скаль, скаль, вражий сину, Поки знайду хворостину, Хворостину знайшла Та й відсердилася, Я на свого миленького змилосердилася (з народної пісні);
Ні, він не відсердився, а прийшов з хитрощами до пана Микити (Г. Квітка-Основ'яненко);
А як інколи розсерджуся, мовчу цілу днину, то він так і впадає, треться коло мене, мов коло матері. Я й одсерджусь (Ганна Барвінок);
Грицько вже відсердився трохи: він звичайно скоро прохолоне (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)