відсердитися
ВІДСЕРДИТИ́СЯ, джуся, дишся, док. Перестати сердитися.
Ні, він не відсердився, а прийшов з хитрощами до пана (Кв.-Осн., II, 1956, 164);
А як інколи розсерджуся, мовчу цілу днину, то він так і впадає, треться коло мене, мов коло матері. Я й одсерджусь (Барв., Опов.., 1902, 246).
Словник української мови (СУМ-11)