відси
ВІ́ДСИ, присл. Від цього місця, з цього місця; звідси.
— Я маю в селі Красиловці — три милі відси, тільки три милі — молоденьку небогу (Л. Укр., III, 1952, 645);
Відси кланяюсь платанам Препрославленим твоїм (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 93);
// З цього боку.
Се ж я в темнім борі заблудила: Відси пропасть, а відти безодня (Фр., XII, 1953, 322).
Словник української мови (СУМ-11)