1. Словник української мови у 20 томах

відсердитися

ВІДСЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.

Перестати сердитися.

Скаль, скаль, вражий сину, Поки знайду хворостину, Хворостину знайшла Та й відсердилася, Я на свого миленького змилосердилася (з народної пісні);

Ні, він не відсердився, а прийшов з хитрощами до пана Микити (Г. Квітка-Основ'яненко);

А як інколи розсерджуся, мовчу цілу днину, то він так і впадає, треться коло мене, мов коло матері. Я й одсерджусь (Ганна Барвінок);

Грицько вже відсердився трохи: він звичайно скоро прохолоне (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсердитися — відсе́рдитися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсердитися — -джуся, -дишся, док. Перестати сердитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсердитися — див. заспокоїтися Словник синонімів Вусика
  4. відсердитися — ПЕРЕСЕ́РДИТИСЯ (перестати сердитися), ПЕРЕГНІ́ВАТИСЯ, ВІДСЕ́РДИТИСЯ. Старицький, здається, розсердився на мене; ну та пересердиться (Леся Українка); — Ти ще гніваєшся? — Вдовиченко примирливо покліпує віями.. — Та ні, перегнівався (М. Словник синонімів української мови
  5. відсердитися — ВІДСЕРДИТИ́СЯ, джуся, дишся, док. Перестати сердитися. Ні, він не відсердився, а прийшов з хитрощами до пана (Кв.-Осн., II, 1956, 164); А як інколи розсерджуся, мовчу цілу днину, то він так і впадає, треться коло мене, мов коло матері. Я й одсерджусь (Барв., Опов.., 1902, 246). Словник української мови в 11 томах
  6. відсердитися — Відсердитися, -джуся, -дишся гл. Перестать сердиться. Поки прут найшов, та й відсердився, та на свою миленькую змилосердився. Чуб. V. 581. Словник української мови Грінченка