відстовбурчений

ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ, рідко ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відстовбу́рчити, відстобу́рчити.

На виду у діда старечий спокій, а проте – гостріш огняний погляд, котрий прикривали одстобурчені брови (Панас Мирний);

Відклавши чотири [пальці], він усмішливо подивився на останній, великий, відстовбурчений (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. відстовбурчений — відстовбу́рчений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. відстовбурчений — рідко відстобурчений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відстовбурчити і відстобурчити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстовбурчений — НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ (НАСТОБУ́РЧЕНИЙ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — який стоїть сторч), ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ (ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ рідко), НАЇЖА́ЧЕНИЙ, НАЇ́ЖЕНИЙ, ЇЖАКУВА́ТИЙ розм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); ЙОРЖИ́СТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. відстовбурчений — ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ, рідко ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відстовбу́рчити і відстобу́рчити. Відклавши чотири [пальці], він усмішливо подивився на останній, великий, відстовбурчений (Шовк., Інженери, 1956, 62); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах