Великий тлумачний словник сучасної мови

відстовбурчений

відстовбу́рчений

рідко відстобурчений, -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до відстовбурчити і відстобурчити.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. відстовбурчений — відстовбу́рчений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. відстовбурчений — ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ, рідко ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відстовбу́рчити, відстобу́рчити. На виду у діда старечий спокій, а проте – гостріш огняний погляд, котрий прикривали одстобурчені брови (Панас Мирний); Відклавши чотири [пальці]...  Словник української мови у 20 томах
  3. відстовбурчений — НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ (НАСТОБУ́РЧЕНИЙ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — який стоїть сторч), ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ (ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ рідко), НАЇЖА́ЧЕНИЙ, НАЇ́ЖЕНИЙ, ЇЖАКУВА́ТИЙ розм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); ЙОРЖИ́СТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  4. відстовбурчений — ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ, рідко ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відстовбу́рчити і відстобу́рчити. Відклавши чотири [пальці], він усмішливо подивився на останній, великий, відстовбурчений (Шовк., Інженери, 1956, 62); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах