відстовбурчений

НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ (НАСТОБУ́РЧЕНИЙ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — який стоїть сторч), ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ (ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ рідко), НАЇЖА́ЧЕНИЙ, НАЇ́ЖЕНИЙ, ЇЖАКУВА́ТИЙ розм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); ЙОРЖИ́СТИЙ розм. (перев. про волосся на голові); СТОРЧУВА́ТИЙ (який не лежить гладко, не прилягає щільно). Чорний, блідий, з гарячими, як угілля, очима, з настобурченим чубом — він був страшний (С. Васильченко); Його фарбовані наїжачені вусики ворушилися, як у кота (М. Ю. Тарновський); Він устиг не лише роздивитися його (звіра) страшні очі,.. наїжену на холці щетину, ..але й угадати, з якого боку він на нього кинеться (В. Гжицький); До його худого жовтого обличчя, здавалося, небезпечно доторкнутися — так і наколешся на руду їжакувату щетину (В. Логвиненко); (Михайло) змочував йоржисте чорне волосся, що вже встигло відрости після госпітальної стрижки (Ю. Збанацький); Старий поставив піалу й протер очі, зарослі сторчуватими бровами (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. відстовбурчений — відстовбу́рчений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. відстовбурчений — рідко відстобурчений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відстовбурчити і відстобурчити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відстовбурчений — ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ, рідко ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відстовбу́рчити, відстобу́рчити. На виду у діда старечий спокій, а проте – гостріш огняний погляд, котрий прикривали одстобурчені брови (Панас Мирний); Відклавши чотири [пальці]...  Словник української мови у 20 томах
4. відстовбурчений — ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ, рідко ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відстовбу́рчити і відстобу́рчити. Відклавши чотири [пальці], він усмішливо подивився на останній, великий, відстовбурчений (Шовк., Інженери, 1956, 62); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах