відсунення
ВІДСУ́НЕННЯ, я, с.
Дія за знач. відсу́нути і відсу́нутися 1–3.
Більшовики трактували робітничий контроль як перехідний етап до націоналізації підприємств, а насправді до одержавлення і відсунення безпосередніх виробників матеріальних благ від власності на засоби виробництва (з наук. літ.);
Обставина, на яку треба звернути увагу, – це нерівномірність відсунення Місяця від Землі. З найбільшими швидкостями (близько 10–12 км/рік) Місяць відсувався від Землі на самому початку свого еволюційного шляху (з наук. літ.);
Не жура за чистоту звичаїв князя, але обурення за відсунення від влади поставило тепер бояр проти Володимира, як колись проти його батька Ярослава (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)