відсурмити
ВІДСУРМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. відсурмля́ть; док., що і без прям. дод.
Закінчити, перестати сурмити.
На вечірній лінійці .. горніст відсурмив і струнко завмерли вишикувані загони (О. Гончар);
Відсурмити зорю;
* Образно. Хай відсурмили дальні журавлі, хай сурми вранці виграють тривогу, – та хороше на цій землі, їй-богу, тривожно й хороше на цій землі (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)