відсутній
ВІДСУ́ТНІЙ, я, є.
1. Який не перебуває в певному місці в певний час; протилежне присутній.
Підвівся заступник голови суду товариш Ходжаєв і сказав, що підсудний Кравець тяжко захворів на шлунок і зараз відсутній (Іван Ле);
На репетицію сходилися всі, відсутні були лише хворі або зайняті чимось невідкладним (Б. Левін);
// у знач. ім. відсу́тній, нього, ч. Той, хто не перебуває в певному місці в певний час.
Черговий доповідає про відсутніх (з навч. літ.).
2. Якого немає, який не існує.
Я напишу правду. Що ви талановитий науковець, вмієте працювати. Але що людина ви нечуйна. Що у вас за всім стоїть розрахунок. І зовсім немає серця. І відсутня мораль (Ю. Мушкетик);
У межах Волині відсутні території із сприятливою екологічною ситуацією (з наук. літ.);
Кращі економічні умови життя може створити лише система, де конкуренція відбувається поміж виробниками і відсутня інтенсивна боротьба за розподіл між різними лобістськими групами (з публіц. літ.);
Молодший син колишнього президента міг приїхати до Латвії, проте офіційна інформація щодо цього відсутня (із журн.);
Докази відсутні;
// у знач. ім. відсу́тнє, нього, с. Те, чого немає у певному місці в певний момент.
Він не знав, чому усе, що він бачив, відчував – усе сучасне й минуле, суще й відсутнє, – мішалося, наче барви у веселці (із журн.).
3. перен. Байдужий, не зацікавлений тим, що відбувається.
Гості промовляли до нього, він якусь хвилину сидів відсутній серед веселого бенкету (Ю. Яновський);
Мені пощастило побачити самого Умберто Нобіле. .. Високий молодий генерал з відсутнім поглядом, ніби приречений (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)