відсутній
ВІДСУ́ТНІЙ, я, є.
1. Який не перебуває в даному місці в певний час; протилежне присутній.
Підвівся заступник голови суду товариш Ходжаєв і сказав, що підсудний Кравець тяжко захворів на шлунок і зараз відсутній. Його справу ухвалено виділити і розглянути, коли видужає (Ле, Міжгір’я, 1953, 476);
Почувши ім’я Леніна, Мічурін зняв капелюха і якусь мить був ніби відсутній (Довж., І, 1958, 485);
// у знач. ім. відсу́тній, нього, ч. Той, хто не перебуває де-небудь у певний нас.
2. Якого немає, який не існує.
Через брак.. відповідних матеріалів у словнику відсутня потрібна ілюстративна частина (Рильський, III, 1956, 66);
З’ясувалося, що в місячних морях немає води і що взагалі вода, як і повітря, практично на Місяці відсутні (Наука.., 9, 1965, 18);
Докази відсутні.
Бути відсу́тнім:
а) не перебувати в тому чи іншому місці в даний час;
б) не бути, не існувати.
Словник української мови (СУМ-11)