відсів

ВІДСІ́В, у, ч.

1. тільки одн. Те саме, що відсіва́ння.

Невдовзі була успішно розроблена і техніка відсіву з сім'ї старих бджіл (з наук.-попул. літ.);

У процесі становлення норм літературної мови в галузі лексики, що має народне походження, але здатна термінологізуватися, відбувається певний відсів синонімів (В. Русанівський);

// перен. Відрахування з навчального закладу учнів, студентів, які не відповідають його вимогам.

Кардинальними шляхами є відсів нездібних до навчання курсантів та вдосконалення навчального процесу через установлення оптимального співвідношення між різними видами підготовки (з наук. літ.).

2. Те, що відсіяне або відсіялося.

Гранітний камінь піддають дробленню, потім дроблять більші фракції, у результаті утворюється крихта й відсів (з наук.-техн. літ.);

// перен. Про учнів, студентів, які залишили навчання.

Він був єдиним із дітей, що складали так званий відсів (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. відсів — відсі́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відсів — Отсев — smalls — Siebrückstand — дрібний клас вугілля або антрациту (0-6 мм або 0-13 мм), який відсівається від рядового вугілля для використання в незбагаченому вигляді окремо від крупносортового палива, переважно збагаченого.  Гірничий енциклопедичний словник
3. відсів — -у, ч. 1》 тільки одн. Те саме, що відсівання. || перен. Залишення навчального закладу учнями, студентами, які не можуть або не хочуть учитися. 2》 Те, що відділилося під час просіювання. || перен. Про учнів, студентів, які залишили навчання в школі, у вищому навчальному закладі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відсів — ВІДСІ́В, у, ч. 1. тільки одн. Те саме, що відсіва́ння. Скоро була успішно розроблена і техніка відсіву з сім’ї старих бджіл (Бджоли, 1955, 252); // перен. Залишення навчального закладу учнями, студентами, які не можуть або не хочуть учитися.  Словник української мови в 11 томах