відсів

ВІДСІ́В, у, ч.

1. тільки одн. Те саме, що відсіва́ння.

Скоро була успішно розроблена і техніка відсіву з сім’ї старих бджіл (Бджоли, 1955, 252);

// перен. Залишення навчального закладу учнями, студентами, які не можуть або не хочуть учитися.

Відсів продовжує бути одним з найістотніших недоліків у роботі шкіл робітничої і селянської молоді (Рад. Укр., 24.XI 1956, 1).

2. Те, що відділилося під час просіювання;

// перен. Про учнів, студентів, які залишили навчання в школі, у вузі.

Він був єдиним із дітей, що складали так званий відсів (Збан., Малин. дзвін, 1958, 231).

Значення в інших словниках

1. відсів — відсі́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відсів — Отсев — smalls — Siebrückstand — дрібний клас вугілля або антрациту (0-6 мм або 0-13 мм), який відсівається від рядового вугілля для використання в незбагаченому вигляді окремо від крупносортового палива, переважно збагаченого.  Гірничий енциклопедичний словник
3. відсів — -у, ч. 1》 тільки одн. Те саме, що відсівання. || перен. Залишення навчального закладу учнями, студентами, які не можуть або не хочуть учитися. 2》 Те, що відділилося під час просіювання. || перен. Про учнів, студентів, які залишили навчання в школі, у вищому навчальному закладі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відсів — ВІДСІ́В, у, ч. 1. тільки одн. Те саме, що відсіва́ння. Невдовзі була успішно розроблена і техніка відсіву з сім'ї старих бджіл (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах