відтак
ВІДТА́К, присл.
Після чого-небудь; потім, згодом, далі.
Зупинився [жандарм] перед самою печерою.., а відтак раптом пхнув колоду багнетом (І. Франко);
Ще з рік [Іван] так походив, а відтак оженився (М. Коцюбинський);
Було жаль покидати домну, покидати в останні тижні, коли вона ось-ось стане на сушіння, а відтак хлюпне перший чавун (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)